Я повісила ДУШУ на люстрі вночі.
Надіюсь, що ніколи не воскресне.
ЇЇ ж я абортую з серця, як дитя,
Що більш не явиться в мій світ.
Сама ж я винна, що відкрилась,
Зробивши хибний вивід ніби в світі
Існує щастя і МОЄ.
Нажаль я так жорстоко помилилась.
Не має більш ні СЕРЦЯ, ні ДУШІ,
Лишивсь лиш РОЗУМ чистий,
Який вже знає розвиток подій
І спосіб, як красиво тіло знищить.
25.11.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157960
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.11.2009
автор: Butterfle