бруд витираючи з мокрого чорнозему,
волочачи зламані крила по темному листю -
так повертається осінь в забуте місто,
вводячи у розмову сезонів рему,
молочні тумани, що так п"янять повітря,
сповнюють груди чадом, блокуючи видих -
так повертається осінь, ходою сновиди,
ріжучи мряку лезом, самим вістрям...
в ритмі своєї пісні оголить крони,
гілля, нехай лоскочуть набряклі хмари...
осінь - пастух перистих овець отари...
знову зжене їх в дощ, або граду гроно...
мокра земля під ногами змісилася тістом.
знаєш...тому я дійду, хоч не так близько
до тебе...землею боюсь іти - надто слизько...
нехай мене вітер несе з опалим листям...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158095
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.11.2009
автор: Ірина Храмченко