У дні тривожні, грізні, темні
Червона рожа розцвіла.
Та з пам'яті не стерти рік цей тридцять третій,
Як смерть людей косила, мов стріла.
Тут плач людський і стогін, крики
Не обминули ні одну з осель,
Як темна хмара, пронеслися круки
Шматками роздираючи тіла людей.
Розцвіла рожа пишна при долині,
Здавалось, що не має в світі більше зла.
Та хтось зламав її, додолу кинув.
Вся вмить вона зчорніла, мов смола.
Ця мертва рожа - відблиск людських доль,
В яких життя могло би скластися інакше,
Та їх забрав навік голодомор,
Позбавивши надії, радості і щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158230
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.11.2009
автор: Ольга Романюк