Заплющив вітер хмарам очі,
Пустельна чаша неба спить,
Де зірка світить неохоче
І міст сухим ребром скрипить.
Земля придбала чорне тіло,
Вона ховає сором свій,
Бо все вбрання її злетіло –
Поніс у безвість буревій...
Отрута й досі землю струже,
Немов мечем її січе...
Невже це в Раді всім байдуже?
Чи в серці холод не пече?
Сміття, безлюддя і ганчір’я,
Життя бездолене, пусте,
Де чорній мармур надвечір’я,
Під тихим берегом росте.
Тут мудрість вчених, бач, не добра,
Бо смертю сіється імла...
Я вірю в те: ЧАЕС – це кобра,
Трагедія і демон зла!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158317
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.11.2009
автор: Ninel8