...Вже тридцять літ своїх прожив я у Криму
Тут службу ніс,та був державним мужем.
Душею ж,серцем,як і в давнину -
Я вдома!На Поділлі! Там -де тужив...
Де мучилась колись моя душа,
В відвічних пошуках -себе і свого щастя.
У ті роки-що в юності спішать!-
Пізнати світ!І всі його ненастя.
Пройшов немало я доріг,проплив морів,
Побачив Світ!Пізнав любові щастя!
Здається все, чого колись хотів-
Зазнав я. Але в тім нещастя,-
Що спокою нема в дущі моїй!-
Як десь почую Українську пісню!
Відраз згадаю рідний край я свій!
І Вінничину нашу- славно звісну!
І хату під соломою, й садок-
Вишневий сад,що й досі зеленіє,
І річку "Соб"",тополі що в оядок,
Вздовж берега-калина червоніє...
Я бачу юність в спогадах своїх
Село і школу, церкви златоглаві,
Поля й горби,дитинство мрій моїх
Себе я бачу,вдома, на галяві...
О краю мій! Як зараз ти живеш?
А чи стоять над річкою тополі...
Бо як почую пісню з наших меж...
Так і зайдеться серце моє з болю...
11.10.2000р. Мавританія...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158330
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.11.2009
автор: Валерий Правдин