Зміїнно бігала очима на прохожих
В думках урвалась цілісності нить
В каміннях відчувала ніжний погляд
З Людей озлоблених бажалось вовком вить...
А було так: Прокинулася в ліжку із тугою
Відкрила очі - небо захотілось цілувать
А можна просто хмар торкнутися рукою
От тільки стеля ковдрою все норовила стать
Відчула різко в тілі неймовірний голод
Пішла у ванну бутерброд і чай шукать
Голодна, стомлена, наплив на очі морок
«Люблю вас, Люди»,- так хотілось всім сказать
З усмíшкою блукала роздоріжжям, вуличкáми
І мріяла торкнутися душею до душі
Ввійти в тепло чужого дому босими ногами
Та всюди зустрічала злих собак, гострі ліктí
Зміїнно бігала очима на прохожих
В думках урвалась цілісності нить
В каміннях відчувала ніжний погляд
З Людей озлоблених бажалось вовком вить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158521
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.11.2009
автор: Kira