Зима безсніжна – пані чорна,
Невтішний митар-бурелом,
Рік високосний крутить жорна,
Погрожує одвічним злом.
А онде ліс про щось музичить;
Мабуть, показує вітрам,
Куди піти сніжку позичить,
Щоб стати, ніби білий храм.
Немов гіпноз, – голодний вітер
Гризе й гризе земну красу...
Я камінь серця свій розбитий
У вересень перенесу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158753
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.12.2009
автор: Ninel8