Грань, межа. Запуск механізму гріха. Ніхто і ніщо не ідеальне. Усі, включно всі мають гріх. Немає поділу: маленький і великий. Є тільки гріх і все! Ти грішиш, потім спокутуєш його і думаєш що все? Думаєш ти виправився? А дулю тобі в писок! Зрозумій механізм запущено, його не зупинити він вічний! Ти! Ти запустив його. Приходить твоє майбутнє покоління, і воно страждає, розплачується. Думав тебе нема і все буде добре? Ні! Грішні шестерні не зупинні. Гріх стає уже не гріхом а проростає у карму. Вона йде з коліна в коліно. Здається неначе світ помре у гріху з нього і почавши. Дивно, одні роблять, інші спокутують. Залишається відкритим питання: що?! Що ми повинні робити, якщо механізм вічний?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158922
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.12.2009
автор: Claud