Так листя вмирає чудово,
Повільно згораючи вщент.
А люди гниють поступово
Вбиваючи внутрішній світ
Людей, що благають кохання,
Хоч крихту живих почуттів,
Отих, що дарують лиш щастя.
Воно ж так бажане усім.
Та в світі не має потреби
Дарунки молити в небес,
Бо доля сама визначає
Чого ми є варті тепер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158930
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.12.2009
автор: Butterfle