Самотність сковує скрижалі
Часу, - нестерпна то є мука !
Лиш промайне миттєво думка
І знову понесеться далі...
Це тих лихих гріхів межа
Гірка печаль, що заблукала
Самотність – це пуста душа, -
Що вже посіяла – пожала...
І вік існує самота
О, Боже, дай з руки своєї
Десь одинока доброта
Нехай притулиться до неї...
1991 р. Харків
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159012
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.12.2009
автор: kriwoy