“ Як багато справ вважалися неможливими, доки їх не здійснили”
(П ліній Старший)
“Життя - це безперервне здійснення мрії”
(Н.Погодін)
Мрія, що воно таке? Мабуть, то найсвітліші, найпотаємніші думки, зіткані із надій і сподівань. Це вогонь, що освітлює наш шлях у темряві ночі, це тепло, що зігріває душу у найлютіші морози, це шлях, який веде нас до життєвих вершин. У мене теж є мрія. По-перше, я хочу досягти всього, на що тільки вистачить сил: написати книжку, зіграти в театрі, намалювати картину...Я вважаю, що людина може зробити все, якщо тільки у неї не виникатиме думок про невдачу. Кожну свою справу я починаю з упевненості в тому, що це справді потрібно мені, людям, суспільству...
Але як на мене, то найбільша радість і найвища мета в житті -приносити користь іншим, коли тебе люблять і поважають за твої вчинки, коли на тебе рівняються. Може, саме тому я хочу стати мером.
Що б я зробила, якби стала головою нашого міста? О, повірте, ідей та планів є багато. Насамперед, на мій погляд, у Чернігова є перспектива стати одним із найприбутковіших туристичних міст України. Це дуже легко обгрунтувати.
Чернігів - це старовинне місто, сповнене пам'ятками архітектури та визначними місцями, місто із славетним минулим та відомими всьому світові діячами, місто, яке було, є і буде існувати завжди.
Дехто дивується: на що в нас можна подивидитися? Ми так звикли до краси, яка нас оточує, що просто перестали її помічати і цінувати. Але одного разу на Валу я зустріла групу туристів. Вони “озброєні" відеокамерами та фотоапаратами, фіксували на плівку все, про що розповідав екскурсовод. І я побачила: їм справді цікаво! Вони фотографувалися біля гармат ( до речі, це пам'ятки XVII -XVIII ст.), розпитували про Катерининську церкву, навіть дещо занотовували.
А чи знаєте ви, яким безцінним скарбом є наша П'ятницька церква? В Європі існує лише дві подібні до неї споруди. Церква насправді є витвором архітектурного мистецтва. От вам і нічого подивитися!
Звичайно, зараз наш Чернігів не готовий до прийому поважних гостей та туристів. Чому?
По-перше, у нас немає пристойних готелів. А співвідношення "ціна-якість" не найкраще. За словами подорожуючих, ціни у вітчизняних готелях значно вищі від європейських, при набагато нижчій якості обслуговування. Таке відбувається через відсутність постійного потоку клієнтів.
По-друге, нашему місту необхідна негайна реконструкція. Багато будинків знаходиться зараз в аварійному стані. Наші дороги...що тут казати? Та ви й самі прекрасно знаєте! До того ж у великих містах уже давно почали викладати тротуари фігурною цеглою: так красивіше і корисніше для здоров'я ( тому що розжарений спекою асфальт виділяє в повітря шкідливі речовини, які важко виводяться з організма).
Наше місто. Скільки йому потрібно уваги! Скільки зусиль треба докласти, щоб поставити Чернігів в один ряд з провідними європейскими містами! Це цілком реально, тільки потрібен розумний план перетворення міста і відновлення його популярності.
Починати треба з найменшого, з дрібниць, які й утворюють ціле місто. Наприклад, відремонтувати всі ліхтарі на вулицях міста. Для чого? А для того, щоб віддалені від центру мікрорайони не здавалися непролазними нетрями, а хоч трохи нагадували місто.
Потім взятися за проблему сміття. Якщо прибрати всі папірці, пакети, недопалки, то очам відразу стане приємніше дивитися на наш Чернігів. Невже це так складно?
Трохи далі треба буде взятися за реставрацію будинків у центрі міста. На головному поштампі ще й досі написано "УРСР" . Вже минуло цілих 10 років ! Скільки ще треба часу?
Звичайно, всі роботи треба проводити з урахуванням наявних коштів. Невже у нас мало заможних людей? Можна спробувати залучити спонсорів. Всі великі справи починаються з найменшого! І так, крихта до крихти, ми зможемо зробити щось реальне.
Я мрію створити в Чернігові величезний зимовий сад. Під великим куполом-теплицею зібрати найгарніші квіти, найцікавіші рослини з різних куточків світу. Але на подібний проект потрібна ціла купа грошей. Та ви тільки уявіть, яке б це було диво: взимку, коли вся природа впадає у вимушений сон, в нашому саду все б зеленіло, продовжувало б жити своїм життям. Це був би оазис в крижаній пустелі. Але для створення подібного саду зусиль одного мера було б замало.
В літній час для отримання прибутків можна було б використовувати нашу красуню Десну. На жаль, міський річковий порт зараз має жалюгідний вигляд - він теж потребує уваги. Думати про все це треба сьогодні, не відкладаючи на потім, бо те, що є можливим сьогодні, може стати недоступним завтра.
Але піклуватися треба не тільки про зовнішній вигляд міста, а і про його економічний розвиток, про умови життя населення. Треба сприяти утворенню нових дрібних підприємств, заохочувати іноземних інвесторів. Саме це дозволить створити нові робочі місця, зробити крок в економічному розвитку, від рівня якого залежить добробут населення.
Думати треба й про освіту. Наприклад, однією з сучасних проблем є комп'ютеризація шкіл. Не кожен міський школяр вміє користуватись комп'ютером, а ми живемо в XXI комп'ютерному віці! Хто має про це думати? Хто має це виправляти?
Але все це справи омріяні, а є ще й буденні проблеми, які треба вирішувати в першу чергу. Хіба буде людині ліпше від того, що в місті йде реконструкція, якщо взимку температура в квартирі не піднімається вище 10° , а гаряча вода з'являється тільки у вихідний? А за ці послуги ще й треба віддати 90% або ж і усі 100% своєї платні.
Про що ще повинен подбати мер? Я б зайнялася окультурюванням Стрижня. Він, вибачте на слові, зараз нагадує зелене болото.
Ще існує транспортна проблема: термін експлуатації наших автобусів і тролейбусів добігає кінця, а на нові коштів катастрофічно не вистачає. Терміново потребується заміна тролейбусних ліній, бо скоро дроти просто вийдуть з ладу і , не дай Боже, обриваючись, почнуть падати на вулиці міста.
Великої уваги потребують і місця відпочинку. Наприклад, наш міський парк атракціонів має вигляд, м'яко кажучи, смішний. Невже наші діти не заслуговують на американські гірки, машинки та інші нові атракціони? Хто , як не міська влада, повинен дбати про найменших мешканців Чернігова.
Це далеко не повний перелік існуючих в нашому місті проблем. Я назвала лише ті, що вже довгий час чекають на вирішення. Не знаю, про що саме має турбуватися міський голова, але якби я була мером, то намагалася б подбати про все, що тільки можливо.
Всі ці проблеми не вирішити одразу, для цього знадобляться роки, але не треба втрачати дорогоцінний час. Почати варто зараз. Може, колись я все-таки стану мером і візьмуся за здійснення своїх мрій та планів. Та я дуже сподіваюся, що до того часу більшість названих мною проблем буде вирішена, і мені залишиться лише продовжити чиюсь добру справу.
Мій Чернігове, всього, що тільки є доброго в цьому світі, я бажаю тобі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159211
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.12.2009
автор: Любовь Козырь