Зірки не падають із неба
Так просто, їх чекати треба,
Але навіщо це чекання
Надія лиш на сподівання
На марні, марнії жадання?
Нема куплетів і рядків немає
Якщо ніхто їх не складає,
Але навіщо їх складати
Невже щоб слави їм надати?
Нема куплетів і рядків немає
В житті все так вонобуває
І ми незнаєм що робити
Тк тяжко мріями лиш жити.
Нема куплетів і рядків немає
Розмежування лиш в добрі і злі буває,
Та я не бачу це розмежування
У цих словах одні розчарування.
Хтось хоче жити злом
Хтось прагне доброти
Хтось хоче стати сонцем
Хтось місяцем,
А ти?
Невже немає світла
І зірки не знайдеш
Невже за все життя
Й рядка ти не складеш
Невже куплет, лиш слово
Невже думки-це холод
Ніяк не розрізнити
І прозою лиш жити
Лиш жити сподіванням,
А потім наріканням,
А потім зрозуміти,
Що ти не вмієш жити.
Нема куплетів і рядків немає
Й не просто все в житті буває
Зірки не падають із неба
Так просто,
Їх чекать не треба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159324
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.12.2009
автор: Владика Віта