- Госпожа моя принцесса!
Что связало Вас со мною?
Не досталось мне наследства,
Не сумел я стать богатым.
- Господин мой храбрый рыцарь!
Это, право, оскорбленье –
Не из тех я, что привыкли
Продавать сердца за злато.
- Госпожа моя принцесса!
Неприметность тёмных тканей
Не для Вас. Вам подобают
Шёлк, парча и самоцветы.
- Господин отважный рыцарь!
Разве в пышном одеянье
Я была бы Вам дороже,
Чем в неброском платье этом?
- Госпожа моя принцесса!
Мне, увы, гордиться нечем:
В спину подло и бесчестно
Мне нанёс предатель рану.
- Господин отважный рыцарь!
Пусть стыдится тот, кто предал.
Вам и так довольно чести:
Среди всех Вы – мой избранник!
- Госпожа моя принцесса!
Как мне горько Вас оставить
Без защиты. Наговоры
Вашу честь, увы, затронут.
- Господин отважный рыцарь!
Что мне сплетни и наветы!
Я – сама себе опора!
Ведь на то на мне корона.
- Госпожа моя принцесса!
Вам печально будет видеть,
Как без почестей, не пышно
Надо мной свершат обряды.
- Господин мой храбрый рыцарь!
Ваша речь мне сердце ранит:
Лишь на Вас глядеть я буду
В миг последний - с Вами рядом!
- Госпожа моя принцесса!
Заклинаю Вас любовью
Тенью слабости невольной
Не пятнать лицо и имя.
- О мой рыцарь! Неуместно
Слово клятвы. Нестерпимо
Как порок скрывать бесчестный
Скорбь мою по Вам, любимый!
КОРОЛІВНА (Леся УКРАЇНКА) укр.
— Королівно, ясна панно,
ви себе навік забули!
Що з'єднало вас зо мною,
вбогим лицарем без спадку?
— Мій лицарю, любий пане,
се мені гірка образа, —
я ж не звикла продавати
свого серця за червінці!
— Королівно, ясна панно,
стану вашому належить
багряниця і корона,
а не ся буденна одіж.
— Мій лицарю, любий пане,
та невже я вам миліша
в багряниці та короні,
ніж у простих темних шатах?
— Королівно, ясна панно,
я зовсім безславний лицар,
бо від зрадницької зброї
умираю вдома, в ліжку.
— Мій лицарю, любий пане,
хай впаде за зраду сором,
слави ж маєте доволі:
ви обранець королівни.
— Королівно, ясна панно,
чує серце, що загину, —
хто ж вас буде боронити
від неслави, поговору?
— Мій лицарю, любий пане,
не боюсь я поговору, —
все чиню по власній волі,
бо на те я королівна.
— Королівно, ясна панно,
тяжко буде вам дивитись,
як мене ховати будуть
простим звичаєм, непишно.
— Ой лицарю, любий пане!
Не вражайте мого серця!
Що мені по всіх пишнотах,
як би мала вас ховати?
— Королівно, ясна панно,
заклинаю вас коханням,
майте гідність і в жалобі,
як належить королівні.
— Мій лицарю, любий пане,
нащо сі страшні закляття?
Се ж найгірше в світі лихо —
непрозора, горда туга…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159352
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 05.12.2009
автор: Кузя Пруткова