Я пішки йду (а це не близько!)
Богданівка моє село…
І ось дійшла до обеліска…
Мовчу… Хилю своє чоло.
В мені живе та чорна звістка,
Яку з війни в село приніс
Шалений вітер обелісків,
Щоб край мій мирно жив і ріс.
Душа болить і тиснуть сльози,
До речі, – важко від думок…
Тож, хай воєнні злі ті грози
Розвіються, немов димок!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159384
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.12.2009
автор: Ninel8