Живу я променем надії,
рукой тягнуся до зірок.
Немає вже тієї мрії,
з якою гралась у ляльок...
Прийшли на зміну сірі дні,
замерехтіла у очах гірка водиця.
Дівчата..а як ті ляльки вони,
що в дитинстві купували у крамницях.
Змішали сни із тихою тривогой,
з любов"ю й почуттями навесні,
з тією клятою хворобой
що все життя псує мені.
Поцілунки під літнім дощем
в думках, а на щоках сліди образи,
бо доля не розквітне вже
і чуються банальні фрази.
із вітром не забуду про свою самотність,
згадаю біль, що ти мені приніс,
про мою кам"яну і неприступну гордість
и крик в повітрі наді мной завис.
Життя не казка-пора зрозуміти
і вийти з ляльки сірого життя
дорослих цілей у нім досягнути,
а не пускать його у небуття.
Я посміхнуся зграї сірій,
позбавлюсь від пустих думок-
Нема дитячої тієї мрії,
з якою гралась у ляльок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159460
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.12.2009
автор: NemaЯ StRokA