Мимохідь, поволі відступає ніч..
Ледь сіріє ранок...Та не в тому річ...
Ще тумани сірі обіймають гори...
Загорілось небо, і погасли зорі.
А навколо тиша, шо́вкова краса.
Ледь тремтить на травах ро́сяна сльоза.
У рогатім човнику нічка відплива.
Сонце, відпочивши, очі відкрива.
Позіхнувши смачно, вії підійма-
І краса чарівна, ніжна зависа...
Та здіймає груди сонна ще земля,
Сон її чудовий ще не покида.
Зайнялися хмари у жаркім вогні:
Це заграли в небі промені ясні...
Бризки полетіли світлом і теплом,
Обійнявши землю золотим крилом.
З радістю великою стало цілувать,
Золотим промінням квіти поливать...
Розлилися пахощі кольорових трав...
Ще один щасливий літній день настав!!!
------------------------------------
Рогатий човник - місяць...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159735
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.12.2009
автор: Н-А-Д-І-Я