Прозорий смуток по щоці
Стікає від очей -
Вогкі доріжки-ремінці
Лишає. Стан речей
Не виправити цей ніяк
Вже добре знаєш ти...
Молитимеш, як той жебрак,
Когось допомогти...
Та найскладніше в цьому те
І губить більш за все,
Що це питання не просте,
Бо рішень не несе.
Нема кому щоб розказать
Про нього, бо воно
Не дасть нікому розпізнать
Себе - хоча б могло...
Щось причаїлося отам,
Де чередою стук...
І просковзне вже по вустам
Солоним смутку звук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159906
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.12.2009
автор: Діана Черкаська