Ну, здрастуй, сонце! Знову я прийшов
В цей новий день, підвівши вгору очі
Твоє тепло прийняв і сили віднайшов
Щоб далі йти у вічність проти ночі.
Як смолоскип надій візьму твої проміння
Й роздам стражденним, змерзлим у пітьмі
І кожен крок, як Боже воскресіння
Нехай зігріє паростки земні
Добра й любові, ті що збереглися
На цій всегрішній, змученій землі, -
Прокинься, земле, щастям озовися
Зрости зерням, посіяним в ріллі!
Вдихни повітря, в міць сплети коріння
Дощем умийся й дай святі плоди
Натхнення й твердості, наснаги і терпіння
До кожної вселенської біди
І хай встає життя рушійна сила
Над тим усім, що не дає цвісти
Що не дає увись розправить крила
Вже час настав, пора відповісти
Що світло запанує над цим світом
Що в кожен дім повернеться любов
І збережеться барвінковим цвітом
Довічне : «Здрастуй сонце. Я прийшов.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159928
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.12.2009
автор: kriwoy