Рожевіє… І як же чудово
Прокидатися знову і знову
Під спів пташки, під клекіт лелеки,
Зустрічаючи сонце далеке.
Коли пахне навколо травою,
Коли трави покриті росою,
І коли ти не тілом вдихаєш
Але душу свою наповняєш
Тою свіжістю, тою красою,
Що, немов би, говорить з тобою.
Що ніжніша вона за пір’їну,
І що мову її солов’їну
Покохаєш ти з першого звуку.
І згадаєш ти мамину руку,
Що ніжніша вона за пір’їну,
І матусю стареньку і сиву,
Найріднішу у світі людину,
Ту – що мову дала солов’їну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160082
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.12.2009
автор: Iluha