давай погрємо у піжмурки.
Як у дитинстві, пам'ятаєш? я опущу повіки, закрию очі руками, якщо хочеш. і буду рахувати. До десяти. Ні, зачекай, до п'ятнадцяти. Поки я рахуватиму ти маєш заховатись. а я...я буду тебе шукати. Шукати усюди...навіть там де тебе не було і не буде, навіть там де тінь падає на сонце, навіть там де все одно ніколи не знайду.
поки я буду тебе шукати сиди тихо і не ворушись... бо інакше буде не цікаво. я загляну в кожний куточок цієї буденності. Лише для того щоб переконатись що тебе там немає.
Але це буде потім. а зараз, я все ж закриваю очі. починаю рахувати.
Один... два... Раніше, тоді у дитинстві, це не було так важко...
три...чотири... Дивно. Були зовсім не ті відчуття....
п'ять...шість. Продовжую рахувати. розслаблююсь.
Сім...вісім. Дихаю... глибоко та спокійно.
дев'ять... десять... згадую запашні кавові зерна. приємно.
Одинадцять. цікаво, про що ти зараз думаєш.
дванадцять. Знаешь в мене мерзнуть руки, от був би ти поряд...
Тринадцять. Я іноді уявляю це. Ми з тобой дуже дуже близько. Погойдаешь мене на гойдалці, трошки...зовсім трошки.
чотирнадцять...все буде добре... тепер все буде добре.
де ти? де?
Пам'ятаєш, як у дитинстві. Я тебе знаходила!! Де б ти не був... Що б ти не вигадував!! Завжди знаходиола! Все змінилось...Ми виросли..чому?! ні, не так!! Так не має бути. Я у дитинстві...Згадай!
ти був поряд коли я загубила ляльку з порцеляни...Згадуй, ти прикладав подорожник до моїх колін коли я впала з гойдалки. прошу тебе згадай, це ж ти замальовував шпалери фломастером, думаючи що не буде видно подряпин які зробило кошеня, те саме котрого я знімала с дерева. Згадай, ти зав'язував мої банти коли мами не було поряд... згадай, як нічого не виходило. Я прошу тебе згадуй, інакше я тебе більше не зможу знайти... Хто ж буде разом зі мною влітку наряджити ялинку і чекати подарунків. Хто буде дресирувати котів У дворі??
Якщо я тебе не знайду нікому буде з'їдати цей ідіотський шар крему на моїх улюблених тістечках. Згадай, я тебе прошу!! ну згадуй же!!! я ж тебе ніколи не знайду. Це жорстокі піжмурки... я не граю... ти ніяк не згадаєш, а я ніяк тебе не знайду. Згадуй, прошу тебе, інакше мені вже не доведется ховатись. Згадуй, бо я не можу залишитись сама...Ну згадуй же!!!! згадуй...Господи нехай він згадає... хай я забуду все що знаю и маю дазнатись! так я хочу забути все що колись дізнаюсь. тільки хай він згадує... Благаю, згадуй...
п'ятнадцять. видих... тебе вже немає поряд. і не буде ніколи. я більше не гойдаюсь на гойдалках і не їм тістечка які так любила.
P.S.Згадуй...Благаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160232
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 09.12.2009
автор: Jo Stone