Викиди та радіація, хвороби та мутації, олігархи та бідні. Вам досить? Чи продовжувати далі?!
Поясніть, як можна знищувати те у чому живеш? Те, чим є ти сам. Ходиш по землі яку в принципі дали тобі в “оренду”. Ходиш! І руйнуєш, мучиш, катуєш, убиваєш, знищуєш! Вступаєш до Грінпісу щоб відкрити свого паскудного рота і хвастатись: а, який я файний, я в Грінпісі. До сраки цей маразм який ти твориш, немає ніяких організацій, є тільки ти і Земля. Досить? Ні!
Оті “зверху” кажуть: Замутім бабосікі, тоді й замутим екологію. Тупа агітація із СМІ! Ці мажорні мальчіки щось обіцяють і ніхрена не роблять. Заплати йому більше, і знаєш що він вам скаже? “На курву маму мені та екологія і ті люди!” Воно нагодує свою пику і буде дивитись на тебе з екрану, ніби нічого і не сталось.
Війни! П’єса для мажоріків? Чи масовий дебілізм? І те і інше. Кожен день одне і теж, хтось когось підірвав, застрілив, зарізав, загнобив і т.д. і т.п. За що? За ресурси? Як це називається? “А в мене є то, а в тебе нема, і я тобі то не дам!” Блін, як діти в пісочниці. Страшно коли дитя бере в руки АК47, і міцно його тримаючи шукає жертву для виконання наказу.
Стоп, годі, досить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160269
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.12.2009
автор: Claud