Ми перетерті на порох долонями часу…
Ми вийшли з води, хоч більшість, напевне, з каменю…
Ми забуваєм чужі обличчя і власні,
Ми агресивні з часів коли Каїн вбив Авеля…
Ми крадькома вступаєм в сліди попередників…
Ми привселюдно тікаєм від совісті, духу і віри…
Ми заблукали між технологій, новаторств…
Ми стали кольору сталі – такі ж байдужі і сірі…
Ми утікаєм від спогадів, давніх помилок,
Ми не вчимось як шукати – міркуємо як краще вкрасти…
Ми руйнуємо вічність яка нам дісталась у спадок…
Ми поділились на прошарки, клани і касти…
Ми онімілі в своїх почуттях і натхненнях…
Ми наче привиди зіткані з пилу, оточені сміттям…
Ми не помічаєм потреб – у нас лиш бажання…
Ми затавровані буднями і попереднім століттям…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160270
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.12.2009
автор: ameli-meli