На смітнику я бачила бомжа,
Підпухлі скули, погляд потемнілий.
Що привело його сюди, і де межа,
Після якої станеш зубожілий.
Чому його нікому не шкода?
Де його рідні, друзі, де дружина?
Він зовсім ще ж людина молода,
Яка зламалася в характері пружина?
Чому не йдеш в далекі ти світи?
Чи тут де народився не працюєш?
Чому нема ніякої мети?
Життя чому безцільно так марнуєш?
Збери всі свої сили у кулак,
Залиш горілку, не живи ганебно.
Бо ти ж людина, не живи ось-так,
Не спалюй так життя своє даремно.
Згадай, що може є у тебе дім.
Ти ж мав якусь у Бога долю.
І може знайдеться для тебе в домі тім
Той, хто відізветься до твого болю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160368
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.12.2009
автор: Lubov71