Зірка зорить в мої карі очі,
Мов питає, чому я одна?
Серед тихої, темної ночі
Все ніяк не залишу вікна…
Я дивлюся на зоряне небо
І не в силах відвести очей,
Знаю я, мені жити ще треба,
Піднімати маленьких дітей.
Я так хочу, але це не просто,
Відчинивши туманне вікно,
Увійти у зоряний простір,
Злитись з світлом далеких зірок.
І мов птах полетіти угору,
До небес і до нових світів,
Щоб забути про біль і про горе,
Що спіткали мене на землі.
Може зірка, що світить у вікна,
Своїм світлом мене обійме
Та зігріє з любов`ю привітно,
І ніколи не зрадить мене…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160825
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.12.2009
автор: Алла Стасюк