Бувають дні, коли очима, серцем та душею,
Майбутнє чітко й ясно споглядатимеш своє,
В порядку змін потреб або народженню ідеї
Складаєш лабіринт під назвою -“Понад усе”.
(нажаль або на щастя) Поетом визначним мені не стати,
Психологом-хірургом, що оперує настрій й думку, теж ,
Хоч знаєте, в житті сьогодні головне не спати,
Не плакатись комусь, а рватися, мов лев, лише вперед.
Ой, знову мабуть скажуть, що віршик не по формі,
Слова гуляють, не причесаний, не по уставу,
Але ж я не майор, не генерал не підполковник,
І не солдат, щоб бігати, як всі, стрибати крізь канаву.
Проблемами своїми, ділився разом з Вами,
Хоч іноді і сам комусь в біді допомагав,
Часом комічно, часом сумно, сипав я словами,
Бувало різне... бувало і таке, що грізно я гарчав.
Я дякую усім хто відчинив шпарину щастя,
Ви надзвичайно щирі, вірні та талановиті друзі,
Скажу „Бувайте”, та до зустрічі, чекаю в гості,
Вірте в правду, хай щастить та доброї Вам музи.
( присвячую усім поетам, друзям однодумцям з котрими встиг тут познайомитись та потоваришувати)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160928
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2009
автор: Ярослав Клочник