Прощання з нездійсненним

Покину  марних  мрій  химери  п’яні,
Почну  новий,  не  обгорілий,  лист,  -
Я  не  герой  у  Вашому  романі,
Не  другорядний,  навіть  не  статист.

Усе,  що  мало  статися  –  збулося.
Що  ні  –  зітліло;  прах  взяли  вітри.
Душа,  за  звичкою,  ще  трохи  поголосить
І  траурні  сховає  прапори.

Ти,  пам’яте,  облиш  робити  зліпки:
Життя  –  це  не  музей  мадам  Тюссо.
Повипускай-но  спогади  із  клітки,  -
Хай  линуть,  перетворюються  в  сон.

Хороші  знову  завітають  в  гості,
Погані  –  зникнуть,  наче  пустоцвіт,
А  пустка  серця  виросте  у  простір,
Достатній  крилам  на  новий  політ.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2009
автор: Sitarion