1
На березі річки старої,
Де води вже ніколи не брать.
Замулилися водопої,
В ніжнокрилих пелюстках латать.
Там ходили колись ми з тобою
І гойдались на гілці верби...
На березі річки старої,
вперше я тебе ніжно любив...
ПРИСПІВ:
Кохання води нашого давно
В якомусь, мабуть, океані,
А може ллють з височини,
сльозами, чи дощем рясним,
верба стара – і та, напевно вже не пам`ята
того кохання,
що залишається на вічну згадку-щем
серцям живим...
2
А вітер грайливий з лозою,
Листочки їй перебира.
Ми світом розлий-вода, двоє,
Хоч перша любов не вмира.
А може замулена річка,
Мов доля ще раз, та й нас об`єдна…
Ні, ранок задмухує свічку…
Давно я жонатий, і ти чиясь мати,
і вірна жона…
РЕЧИТАТИВ:
…І залишається лишень подумки вертатися у ті щасливі
миті життя, та знову, й знову проживати їх, і чути твій
щасливий сміх…І юність згадувати, й перше те кохання,
яке навік зі мною, з тобою… На березі річки…
Старої…
Ще раз ПРИСПІВ.
Сл., муз., аранж., виконання - Микола Шевченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161000
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2009
автор: Микола Шевченко