Прощавай, розійшлися долоні,
Роз’єдналися лінії долі,
Щось стискає свинцево у скронях,
Я сама чи ще в тво́їм полоні?
Я не хочу в тобі відродитись,
Знову мрії отруйні плекати.
Я — сама і в собі хочу жити,
Я не зможу вже далі чекати.
Я згоріла, мов полум’я тьмяне.
Серце — в попіл і крихт не зібрати,
Я не Фенікс, я впала без тями,
Я не зможу все знов розпочати.
Прощавай — так суворо і карно,
Наче вирок злітає з вуст ката,
Почуття — то все тіні безбарвні,
За любов нездійсненну розплата.
Прощавай — розриваю обійми,
Що в тенета сплітали думки.
Я вдихаю слова в себе — «Вільна!»,
Відпускаю тебе навіки́́
26.05.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161427
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2009
автор: Esperanzzza