Замерзлі гі́́́лки стукають в вікно.
Гойдає вітер їх чомусь з журбою...
Земля, неначе біле полотно,
Красується тонко́ю бахрамою.
Рясні і білі сипались сніги,
І стежки першоцвітом присипали.
В сріблястім морі то́нули сади.
Казковим цвітом землю прикрашали.
Природа спить під ковдрою зими.
І сняться їй весняні сині ночі...
Чому не сплять й збентежені гілки́
І пристально так дивляться у очі?!
Не впав із гі́лки жовтий ще листок,
І вітер не посмів його зірвати...
Один-єдиний був на весь садок...
Це гілочки просили врятувати...́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161549
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.12.2009
автор: Н-А-Д-І-Я