Коли зима з небесного склепіння
розтрушує пухнастий білий сніг -
проймає душу радісне тремтіння
в Різдва чеканні... Стелиться до ніг
пухнаста ковдра, срібною імлою
повиті ранки, дні та вечори,
Далекі зорі в небі неозорім
для місяця прядуть сріблясті сни.
Дрімають заколисані вітрами
дерева, вбрані в шапки снігові,
Хрустять сніжинки рипко під ногами,
Мороз малює квіти на вікні...
Коли зима з небесного склепіння
розтрушує пухнастий білий сніг,
Заб'ється серце радісним тремтінням -
Різдво ось-ось вже ступить на поріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161641
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.12.2009
автор: Адель Станіславська