Не можу я змиритися,
Що довго темно,
Що дуже холодно,
І вмерло все життя.
І білий сніг сховав
Мою квітучу землю,
І я мов сплю,
Поринувши у небуття.
Морозище.Не хочу
Навіть вийти з хати.
Не люблю зиму
І не люблю білий сніг.
Зима – як смерть,
А я не хочу помирати,
Я хочу жити,
А не існувати в сні.
Я цілу зиму згадую
Про теплу весну,
І все зимою думаю
Про майбуття,
Чекаю пору теплу,
Ніжну і чудесну,
Яка поверне
Мою душу до життя.
А-а…На дворі зима-а…
Мороз малює квіти
На вікнах і дарує
Їх мені щодня,
Мов каже: «Не сумуй,
Ти будеш ще радіти,
Я скоро поверну
Весну в твоє життя!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161927
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.12.2009
автор: Алла Стасюк