Відштовхнута, й ніким не зрозуміла,
Будуючи скалічене життя,
Крізь терня йшла, підводячи несміло
на світ лукавий очі. Забуття...
Яке воно жадане, коли душу,
чи винну? – розривають на шматки.
Коли крізь сльози я сміятись мушу,
Лишаючи цей біль на всі роки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161957
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.12.2009
автор: Адель Станіславська