Скувало холодом думки, не бачу сенсу
У повсякденній вічній метушні...
І про одне і те ж говорить преса
І телебачення. Отак спливають дні.
Я марно намагалася збагнути,
Чи є можливим вихід на свободу,
Де сильні світу цього не байдужі
І не чужі для власного народу.
Мабуть, це утопічні крихти мрії,
Якій і не судилося здійснитись,
Та жевріє ще іскорка надії,
Що це повинно все таки змінитись!
А власне, що сама я вже зробила,
Для того, щоб змінити і здійснити?
На це питання ще не відповіла,
Бо тільки вчуся я відважно жити.
І не терпіти мовчки, відвернувшись,
І не вдавати що це все пусте.
Із мукою народжується мужність
Від болю, що в душі моїй росте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161968
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.12.2009
автор: Парчевська Ольга