Тут центр Всесвіту –
Дитя у ясликах лежить.
А Його добра Мама тихо,
Мирно і солодко спить.
Вона, мабуть, про все,
Що має статися, не знає,
Яка жорстока смерть
Її Дитя колись чекає.
Він виросте і скаже всім,
Що Він усіх Спаситель,
Цар Всесвіту, знедолених
І бідних покровитель.
Та не приймуть Його
На цій святій землі усі
А лише добрі, щирі люди
З світлом у душі.
Хто бачив Його добрі,
Світлі, чисті очі?
Вони, немов би, сонце
Сяють проти ночі.
А погляд сильний, тихий,
Сповнений любов`ю,
Як можна було
За любов завдати болю?
Як можна було
Йому в очі наплювати?
Як можна ні за що
Побити, розіп`яти?
Як можна було
Стати натовпом жорстоким
І захотіти вбити
Погляд Одинокий?
Який все міг
Та людям дав Себе убити,
Щоб ми могли
В любові вічно жити.
Ісусе, я кладу своє життя
До Твоїх ніг…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162414
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.12.2009
автор: Алла Стасюк