Снується темне плетиво думок
У світлій голові,тече струмок
Повз мури й башти,зіпсутий дворець,
Ідей фундамент зводить нанівець.
Струмок біжить,основи розмива.
Ісльози зодчого,і камінь ожива...
Ідей ланцюг мереживом листків
Нагору пнеться: той,що досі скнів
у темних ,невідомих підмурів'ях
Чекав:візьмися,друже,за руків'я
Свого меча-в пилюці він,у скрині.
Сам запалися й силу дай іскрині!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162560
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.12.2009
автор: Світлана Пражко