Коли спинить небо годинник питань -
Зачиню вікно всупереч бажанням.
Стрілка годинника звела почуття нанівець -
Іду дощем серпневим, мов гравець.
Раптом в зливу життєву перетворюся -
Ваганнями слів знов розчинюся,
Милуюсь брусками веселки зазвичай,
Шукаю вчорашнє, порину у вічність.
Позаторішню історію слів не згадаю -
Де ні тебе, ні себе не впізнаю.
Зізнаюсь у самолюбстві веселці дощем -
І розчинюся, пропаду ущент.
Свідок годинника? Зникну у часі.
Літом зимовим згорю вже наразі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162643
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.12.2009
автор: Шабо