Україно, моє Прикарпаття.
Моє рідне до болю село.
Я люблю вас душею, всім серцем
В ньому зроду чужин не було.
Я не можу покинути землю,
На якій народилась й зросла.
Я не можу покинути неньку,
Що зродила мене й сповила.
Я не можу покинути батька,
Його добрий і лагідний тон.
Я не можу покинуть хатину,
Де ніхто не тривожив мій сон.
Моє серце не хоче ділитись
На свою і чужу сторону.
Де уперше на світ подивилась,
В тому краї спокійно умру.
Та, якщо не судилася доля...
І далеко батьківська земля –
Я вернусь попрощатись з тобою,
Україно, кохана моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162902
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.12.2009
автор: Адель Станіславська