Твоє ім’я щоночі, твій голос серед снів,
Ти щось комусь шепочеш про повінь навесні.
Про те, що в цілім світі лише твої слова
Розносяться щомиті.
Про те, що ти жива,
Що досі вірить серце, мовчить про сніг трава,
Вдихнути і завмерти: жива, жива, жива…
Колись не зійде сонце,
А ти цвістимеш знов,
Ти – втілення надії, ти – віра, ти – любов…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162937
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.12.2009
автор: Lenchikk_n