Навіяне

Я  приїхала,  щоб  тебе  побачити.  Я  ходила  сама  пустими  вулицями.  Я  шукала  зустрічі.  Я  була  на  тих  місцях,  де  з  тобою  зустрічалися.  Я  була  на  тому  місці,  де  ти  сказав,  що  кохаєш.  Я  день  за  днем  проходила  повз  твоїм  будинком,  з  надією,  що  побачу.  Я  не  знала...  Я  не  знала,  що  ти  вже  давно  переїхав.  Батькі  неказали,  а    сама  й  непитала,  хоч  кожен  день  згадувала.  Кожну  ніч  ти  мені  снився.  Куди?  Навіщо?  З  ким?ти  поїхав,  ніхто  нерозповідає.  А  я  так  хочу  знати,  як  ти  живеш,  з  ким  живеш.  Я  розумію,  ти  мене  давно  вже  нечекаєш.  Але  все  ж...Мені  доля  твоя  небайдужа.  Я  раніше,  ще  вірила  в  зустріч,  а  зараз...Я  ж  обіцяла  приїхати,  а  не  змогла.  Знаєш,  якби  ти  тільки  подзвонив  чи  написав  і  спиав:  "Чому?".  Я  все  тобі  розповіла  б.  Я  назвала  б  те,  що  зупинило  мене.  Повір,  у  мене  були  важкі  часи,  та  я  все  стерпіла,  через  все  пройшла.  Хоч  не  раз  хотілося  все  кинути,  все  змінити...Мене  спиняло  лише  одне:що  рано  чи  пізно  зустрінусь  з  тобою.  Мені  цікаво,  чи  чекав  ти  мене,  чи  не  пусті  то  були  слова.  Так,  я  винна,  я  сама  все  зіпсувала.  Але  як  тільки  тебе  я  побачу,  повір,  ти  почуєш  слова  пробачення,  слова  кохання  і  слова  подяки.  Подяки  за  те,  що  є  до  кого  повертатись  і  цією  думкою  я  жила.  І  вижила...

P.S.  Вона  так  і  недізналась  куди  він  поїхав  і  з  ким.  Вони  незберегли  свого  кохання,  але  до  кінця  були  вірні  один  одному.Вони  жили  в  повній  самотності  і  все  надіялися  на  зустріч.  Вони  жили  в  одному  місті,  хоч  і  самі  нездогадувалися.  Вони  жили  в  оному  будинку,  але  в  різних  під'їздах.  Вони  часто  бачилися  але  так  і  невпізнали  один  одного(час  змінює  людей).  Та  проте,    у    кожного  на  столі,  стояло  фото  у  рамці.  Фото,  яке  нагадувало  про  першу  зустріч...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163158
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.12.2009
автор: Яна Чимьзук