Прийде пора у вирій злетіти
І постанемо ми оголені перед Господом,
І не треба буде вже ніяких молитов,
Тому, що вже пізно каятися...
Треба тоді молитися Богу і всіх прощати,
Хто завдав болю, ще при життю,
Але ми не вірили і не прощали,
Самі інших зневажали...
А що ж тепер?
Тепер чекаємо на рішення...
Кому, куди- вже вирішено,
Тебе вели і бачили твої заслуги.
Терпи душа ті муки,
Що іншим завдавала ти,
Можливо іншою, скромнішою,
Ти прийдеш знову в цей світ
Та тільки не пам'ятатимеш,
Що було життя інше колись
І знову нариватимешся
На оглоблі ті ж.
Тому вже зараз всіх ворогів прости
І сама у всіх прощення попроси,
Терпи, зціпивши зуби, щоб не дійти до згуби,
І вір, що в Раю опинишся ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163161
Рубрика: Верлібр
дата надходження 27.12.2009
автор: Макієвська Наталія Є.