Нарешті я пізнала, що хотіла,
І зрозуміла колір майбуття...
Відтінок Мій підносить світ на крилах. -
Відтінок Твій під назвою «життя»…
***
Мій погляд став незвичний, мов безсмертник,
Де бачу все – галактику і простір.
Я сплю – цей сон невидимий бешкетник,
Гіпноз чарує дух, але не очі.
***
Сатани не існує, існує людина,
На совісті мізерної своя провина,
Зґвалтована карма прихованих гріхів,
Неусвідомлених вербальних днів.
***
Білий лотос надихає ауру,
З Ганги п’є енергію буття.
Порох мертвих видає за бажане,
Воскрешає сонні почуття.
***
Проклятий той, хто творить наосліп,
Зриває одяг з безглуздого генія,
Вбирає нечисте, йдучи босоніж,
Для кого система – наступна серія.
***
У авангарду духу виросли крила,
Він схожий на сумного ангела,
Усім до смаку ця незвична сила,
Та не проникнути в дивне марення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163277
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.12.2009
автор: dovira