У боротьбі за щастя, рівність і свободу
Народ мій подолав тяжкий, тернистий шлях.
Незламною є міць вкраїнського народу,
Бажання вільно жить не згасне у серцях.
Минули лихоліття царської сваволі.
Терор червоний – згустка болю, в душах шрам.
Стомилися ми жити гниючи в неволі…
Нарешті віднайшли ключі в'язничних брам!
За демократію боролись наші предки,
Святою кров'ю їх омита ця мета,
Неписаними залИшились життя чернетки…
Померти за ідею-справа непроста!
Омріяна свобода, правда, незалежність…
Шлях демократії веде в нове життя;
Тут воля слова, дій і творчості безмежність
Ми маємо іти вперед, до майбуття!
Чому ж в країні зараз криза і безладдя?
Анархія тепер не полишає нас.
Невже і є ось це народовладдям?
Та ні, я вірю ще прийде той час…
Постане із руїн кохана Україна,
Засяє демократія в усій красі.
Я знаю, що далека щастя та година,
Дійти до неї мусим разом, ми усі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163511
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.12.2009
автор: Грабарская Катя