Хто знає, що таке доля?
Хто відповість на це запитання?
Шепоче про неї у вітряні ночі тополя,
Коли опадають листочки останні.
Про долю курличуть лелеки,
Відлітаючи, ніби навіки.
Їхній шлях далекий-далекий.
Тихо пливуть знесилені ріки.
І вітер гуляє в діброві,
На скрипці осені грає,
Він повість своєї любові,
Протяжно і сумно співає.
У таку осінню хвилину,
Коли хмари пливуть в небуття,
Я за ними подумки лину,
У далекі світи, в майбуття.
Що ж нас чекає далі?
Не скаже осіння природа.
Розлука, кохання, печалі,
За вікном все лютує негода.
Цей холодний вітер осінній,
Нас відніс у далекі світи,
Не бачити нам сонця проміння,
І кохання, що було не знайти.
Догорає тихо серця вогонь,
Погашений холодними дощами,
Його не врятує навіть дотик долонь-
Ніби вічність пролягла між нами.
Ця вічність долею зветься,
Неможливо змінити її.
Вирок цей не раз ще озветься
І зруйнує всі мрії мої.
І значить не доля нам бути у двох.
Ми різні пташки у різному небі.
Хай береже й благословить тебе Бог,
Більшого щастя мені і не треба…
То що ж таке доля?
Хто відповість на це запитання?
Шепоче про неї у вітряні ночі тополя,
Коли опадають листочки останні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163552
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.12.2009
автор: Грабарская Катя