Зараз знову, як завжди,
День від ночі відірветься.
Диким криком одізветься
Шепіт листя восени.
Де ж ти мудрість життєдайна?
З неба зорі всі спливуть.
На межі імли та сяйва,
В долі не спіймати суть.
О мій рідний листопад.
За твоє вхоплюсь зап`ястя.
Ти ж мене... Мене не зрадь.
Я ж усім бажаю щастя.
Хто блукає в павутинні,
В пошуках свого талану.
Хто цвяхи вбиває в стіни
З непорушного титану.
В тому вихорі століть
Знов тече часів вода.
Зеленішає граніт
Від вождя і до вождя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163867
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.01.2010
автор: Bodo