Між тобою і небом

Живу  я  розтерзанним  життям
В  просторі    безмежності,
Хочу,  немов  птаха,  в  небо  злетіти,
Стати  для  тебе  Ангелом  там.

А  потім  з  неба  поринути
В  твоє  зневірене  життя,
Захищати  тебе,  охороняти,  наставляти,
Щоб  не  було  туги  в  серці,  поневіряння...

Щоб  не  дійшов  до  самогубства  ти,
Не  скалічив  від  "кохання"  своєї  душі,
Яке  розтинає  тебе  з  середини,
Током  б'є,  а  ти  не  знаєш,  що  робити  далі.

Мізки  розплавлені  від  питань,
Відповіді  просто  так  не  приходять,
Здається  краще  поринути  без  відповідей
В  ту  безмежну  даль,  обірвавши  життя  спіраль.

Ні,  не  роби  цього!  Я  вже  іду  на  допомогу!
Як  завжди  лечу,  бо  тобі  погано  від  земного  мороку,
Загубився  серед  таких  же  скалічених  і  обпечених,
Зі  шрамами  в  душах  і  серцях,  знівечених.

Не  зникай  з  поля  зору,  із  мого  життя,  з  моєї  любові,
Я  згорю,  попелом  стану,  припаду  до  очей,
Щоб  не  бачив  ніколи  ти  подиху  смерті
І  тих,  без  кохання,  ночей.

А,  хочеш,  росою?  І  змию  твої  сльози,
І  ти  побачиш  життя,  без  горя,  тільки  з  любов'ю,
Якої  ти  до  цього    ніколи  не  знав,
Тільки  пристрасті  жар  мав.

Потім  все,  як  завжди  зникало,
У  полум'ї  вогню  згорало...
Я  вже  тут.Встигла.Знову  вожуся  мій  "друг"  з  тобою,
Ти  так  думаєш,  але  не  я,  бо  тебе    давно  я  кохаю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164070
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.01.2010
автор: Макієвська Наталія Є.