Живемо в клітці,
Сміливість в чарці
Це потрібно тільки!
Душі наші марні.
Помер хоробрий дух народу,
Лиш одиниці,
В інших - канув в воду,
Бажання ниці.
Сили в них бракує,
Зіткнувся в лоб лоб
Життя скорочує, марнує,
Суцільний злий потоп
В душі панує. А вони,
Шукають щастя в тому,
Будують п*янії "мости"
Насправді, це є перепони.
Як мужності немає
І серця вогник догорає,
Навіщо в пляшці, ти шукаєш,
Того, що ти немав ніколи
І злість на максимум вмикаєш,
А діти моляться до Бога
Благають заспокоїть тата,
На секунду, хоч би
Зі сліз горить на килимі вже ватра,
І в душах вже не ми.
Бунтуєм проти цього,
Та все це марно,
І кажем собі, що не буде
В нас такого
Зав*яжемо назавжди!
Хотілось вірити, що сили
Вистачить у нас,
Свої бажання перетворим в діло,
І справді буде це життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164447
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.01.2010
автор: УКРАЇНЕЦЬ