Як згадую про тебе
тремтять руки.
Древневірними
ледь стриманими,
неконтрольваними поштовхами
десь із такої глибокої...
середини
і струшують тіло,
холодять самотні пальці.
Я, мов квітка.
Вдихаю
Приймаю
Впускаю.
Як передати той
ледь тривкий
біль.
Стукіт.Стукає.Стулиться
і припаде сніжком, або інеєм
візьметься...
візь-ме...
Ах...Що тут казати!
Холод і шквал варварства
над...
Візьме...
Та не з"явиться
більше дружба з розумом,
коли знову
будеш поруч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164498
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.01.2010
автор: Мойра