Кохання моє так нестерпно
Із грудей серце виганя,
Здається крок - і вже безмежжя
Нас від земного віддаля
Тільки удвох, - вуста шепочуть,
Кохаю, віддаю себе,
А губи так невпинно хочуть
Поцілувати лиш тебе
Чекав цього вночі і денно,
Не можу спати й ти проснись...
Нас не розділять хмари зленно, -
Зірки на небі вже зійшлись
У вічній блискавці кохання,
Несамовита гра думок,
Сплетіння почуттів, єднання,
Невпинного життя струмок
Джерельним дзвоном розриває
Нічної тиші благодать
Й тілами нашими стікає,
З душею хоче загравать
Кохання моє так нестерпно
Останні сили виганя,
Здається крок - і вже безмежжя
Нас від земного віддаля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2010
автор: Serg