Мені вмирати ще зарано,
Бо я родивсь на Божий світ,
Коли все було так погано.
Я неньки-України цвіт.
Я виросту і стану кращим,
Країну розкую свою.
Ти не подумай, що пропащим
Я полотно надій крою.
Гадаю, що буде потужно:
Ще не втекла журба від нас,
Та переможемо ми дружно
Усе, бо вже надходить час.
Повір і ти, мій рідний брате,
Що є надія, є ще шанс.
І ту можливість слід хапати.
Схопивши, вдати реверанс.
Щоб всі дивились аж посліпли,
І світ побачить, в дзвін заб'є.
Щоб ми й сини наші окріпли.
Держава сильна постає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164643
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.01.2010
автор: Андрій Конопко