Рожеві квіти любові
Цвітуть на твоїй могилі.
Хтось цинічно нахмурить брови
і метатиме в мене стріли.
Тільки стріл я вже не боюся,
їм не влучити в моє серце.
Ти сьогодні чомусь не в дусі,
застигає страждань озерце.
Тихий вечір рахує краплі,
що стікають кудись поспішно.
Промовляєш коронне « вряд ли »,
а мені з тебе знову смішно!
Ось чому так замовкнув раптом?,
будем слухати шепіт тиші.
Ти поставив мене перед фактом,
що зриває обом нам «крыши»!
Вечір тягне мене на зупинку,
парасоля в руках нудьгує.
« Ну залишся іще на годинку »-
голос теплі слова дарує.
Тільки я як завжди поспішаю,
ти не зможеш мене зупинити!
Твої стріли з душі повиймаю
і почну як раніше жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164656
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.01.2010
автор: Biryuza